Автоматизація майже завжди починається з малого. Потім накопичуються edge cases, множаться інтеграції, а логіка погоджень прикручується надто пізно. У підсумку виходить “спагеті”: крихка система, яку по-справжньому розуміє лише одна людина.
Структура потрібна з першого дня
Потрібно явно розділити етапи: trigger, processing, approval і output. У кожного етапу має бути один власник і одна зона відповідальності.
Спостережуваність не обговорюється
Кожен крок має логуватися. Коли щось ламається, потрібно швидко розуміти, де саме стався збій, чому це сталося і що можна безпечно перезапустити.
Human-in-the-loop точки
Не всі рішення варто віддавати автоматизації. Високоризикові та цінні переходи краще виділяти як явні точки контролю, а не ховати їх у логіці винятків.
Межі інтеграцій
Інтеграції мають бути закриті за зрозумілими інтерфейсами. Коли вендор змінює API, ви хочете виправляти це в одному місці, а не шукати десять прихованих залежностей.
Ми проєктуємо автоматизацію так, щоб вона залишалася підтримуваною в міру росту. Саме структура, спостережуваність і чіткі межі не дають системі перетворитися на “спагеті”.